ІСТОРІЯ ШКОЛИ
Історія школи бере свій початок у 1896 році, коли була заснована типова чотирирічна земська школа на вул. Банковій (зараз - Гагаріна), будинок 8. Викладали переважно грецькою, татарською та російською мовами. Першим директором вважається Федір Лазаревич Трандафілов.
У 1929 року була заснована семирічна школа селянської молоді по вулиці Інтернаціональна (нині - Азовська), будинок 1 (Великоновосілківська загальноосвітня школа №2), а школа на Гагаріна, 8 так і залишалась початковою до 90-х років ХХ сторіччя.
Будівля на вул. Азовській відрізнялась від сучасної тим, що мала лише центральну частину, була «двоповерхова, мала шість класних кімнат та стала найбільшою школою в районі». Першим директором цієї школи був Новицкий Михайло Сергійович. Навчання велося греко-еллінською мовою. Перший випуск учнів семирічки у 1930 році: Мажан Єгор, Лісовський Тихон, Дервіш Олексій, Мегельбей Георгій, Греков Іван, Янатьєва Тетяна, Янатьєв Михайло. Відомо, що у 1931-1932 р.р. директорами школи були Блюм Наум Іванович та Левентов (Левентис) Георгій Максимович.
.jpg)
У 1933-1934 р.р. школа стала «грецькою десятирічкою» на той час кількість учнів досягла 300. Директор - Мадін Дмитро Іванович. У 1937 році був перший і останній випуск десятирічки на греко-еллінській мові, т. я. з початком «грецької операції» НКВС (масові репресії проти грецької етнічної меншини в республіках СРСР 1937 р.) єдиною мовою навчання стала російська.
Друга світова війна, окупація села залишили свій важкий відбиток.
З приходом окупантів навчання в школі зупинилось, а будівлю перетворили на пекарню, декілька класів стали казармами для німецьких військових. Наприкінці 1941 року випускниками шкіл Великої Новосілки та Нескучного була організована підпільна організація, яка діяла протягом півроку. Керував цією групою Герой Радянського Союзу, льотчик Олександр Іванович Білогуров. До складу групи входили: Акритов Іван Юрійович, Дігтяренко Ілля Костянтинович, Дігтяренко Марія Костянтинівна, Червоненко Яків Ілліч, Дігтяренко Любов Костянтинівна, Темиренко Федір Петрович, Темиренко Анастасія Петрівна, Темиренко Лідія Федорівна, Темиренко Леонід Федорович, Темиренко Юлія Федорівна, Темиренко Рюрик Федорович, Мірошниченко (Шаповалов) Олексій Іванович, Жуков Григорій Аникійович.
Наприкінці травня підпільники зірвали свято окупантів, розмістивши листівки з карикатурами на Гітлера. За це вони були схоплені та заарештовані. Довгий час їх катували, та на порятунок прийшов Іван Юрійович Акритов, який працював під прикриттям у поліції. Вночі він випустив підпільників на волю. Однак далеко втекти не вдалося. Вже вранці одинадцять патріотів були затримані. 3 липня 1942 року на території школи фашисти їх розстріляли. Темиренко Леоніду Федоровичу вдалося сховатися, однак його також виявили, від безвиході він застрелився. Акритова Івана Юрійовича, за те, що допоміг підпільникам повісили в центрі села.
У 1943 році, після звільнення села, всі підпільники були перепоховані в братській могилі на місці їх розстрілу. З 1962 року їм встановлено пам’ятник. Відступаючи, загарбники знищували все на своєму шляху, не оминули й школу, будівля якої була повністю була зруйнована, як і інші школи села. Залишилась лише будівля, яка була збудована у 1896 році.
Лише 1963 року вдалося повністю відновити будівлю, але вона вже мала і новий корпус (спортзал). За парти сіли 600 учнів. Директором школи став Євгеній Кирилович Дегтяренко.
Олександр Широкоряд "Казнь подпольщиков" (1956)